Спасительное поражение

[Hily]

Спасительное поражение

Ярослав Грицак оприлюднив статтю "Чому росіяни виявилися такими жорстокими?"
nv.ua/ukr/opinion/putin-ta-yogo-rosiya-yaroslav...

...хвороби Росії зайшли надто далеко, щоб вона могла впоратися з ними сама.
Потрібне радикальне хірургічне втручання ззовні.
Найкраще, що може статися зараз із Росією, то це її воєнна поразка. Тому головний лікар-хірург для Росії — це ЗСУ, а найкращий скальпель — західна зброя.
(с)

@темы: Философия

Comments

[5TOMAS]

Великодушно извиняюсь, а где можно прочитать статью полностью?

[Gark]

5TOMAS,

Перевірив - посилання у допису Hily працює.
Посилання - nv.ua/ukr/opinion/putin-ta-yogo-rosiya-yaroslav...

Експерементую
https://nv.ua/ukr/opinion/putin-ta-yogo-rosiya-yaroslav-gricak-pro-te-chomu-rosiyani-viyavilisya-takimi-zhorstokimi-50320905.html

Чи я невірно зрозумів і потрібне посилання на якийсь інший текст?

Зрозумів. За посиланням не весь текст

Трохи погуглів. Є аудіо на 8 хв. soundcloud.com/radio-nv/chomu-rosyani-viyavilis... . Можливо там увесь текст (зараз слухаю)?
Чи треба саме текст, а не аудіо?

[5TOMAS]

Gark, спс

[OldEsprit]

Hily,

Найкраще, що може статися зараз із Росією, то це її воєнна поразка. Тому головний лікар-хірург для Росії — це ЗСУ, а найкращий скальпель — західна зброя.

Але ж цього разу ніхто не піде "на Берлін", тобто не буде такої поразки яка б це все могла змінити — не буде хірургічного втручання. Теоретично — так, але цього не станеться.
Нещодавно як раз дивилась Бабченко і він саме на цьому робить акцент. І тут я з ним цілком згодна.


Gark, Дякую, прослухала.

[5TOMAS]

Спасать эту недострану? Ха, Бастарнленд спасали уже много раз — и вы все знаете, чем раски-бастарны платили своим спасителям! Нет, я все более убеждаюсь, что Стомахин прав на 200%.

[Hily]

5TOMAS
Я подписан на NV, поэтому вижу полный текст. Я знал, что многие его целиком не смогут прочитать, поэтому привёл самую главную цитату.

Но, раз есть интерес, возьму снова грех на душу - в нарушение авторских прав скопирую статью целиком.
Как всегда, оправдываю сам себя активным пиаром этого издания.

Чому росіяни виявилися такими жорстокими?

Чому росіяни виявилися такими жорстокими?

Ярослав Грицак
Історик, професор Українського Католицького університету

1 травня, 13:05
(NV Преміум. Вперше надруковано у журналі NV за квітень 2023 року. Републікацію заборонено)

Особливості національної агресії

Наш колишній студент повернувся на ротацію до Львова. Серед іншого розповів про тогорічне Різдво на фронті. Разом із побратимами влаштували різдвяну вечерю з того, що мали, і продуктів, які принесли їм місцеві. Один із них, майже столітній дід, прийшов із печеними пиріжками: так, казав він, святкували колись Різдво на сході. За вечерею зайшла розмова про «чмобиків» — свіжомобілізованих росіян. Наші хлопці показували російські трофеї: бронежилети, котрі легко прострілювалися, і медичні аптечки, що були датовані 1962 роком, зі скляними шприцами, спорохнявілою марлею та гумовими джгутами. Дід, однак, радив не сміятися і не легковажити. Весною 1945 року він був таким самим «чмобиком», без належної зброї, напівбосий і напівголодний. Його разом з іншими гнали на штурм Берліну. Німці, казав дід, програли війну, бо змучилися нас вбивати. Прощаючись, він побажав нашим хлопцям не змучитися.

Ніде правди діти: на території, яку відвоювали хлопці, було багато «ждунів», які чекали російську армію. Кілька місяців окупації перевиховали більшість із них. Тепер ставлення до окупантів схоже на те, що описав Лев Толстой у Хаджі Мураті: це навіть не ненависть, а огида, бридкість і здивування перед безглуздою жорстокістю істот, яких важко назвати людьми.

Ось розповідь однієї з жінок.

Росіяни організували дружній футбольний матч з місцевими. Погода була погана, тому грали у шкільному залі. В один момент російському воротареві приспічило, і він справив нужду просто біля воріт, на очах жінок і дітей, які сиділи в залі. Найбільший шок викликала реакція російських футболістів: вони аплодували й реготали.

Аргумент з історії

На питання, чому російська армія так поводиться в Україні, існують десятки відповідей. Тому що українці — «свинобандерівці», безжально знищуючи їх, решту місцевого населення легше зробити росіянами; тому що треба вимістити свою злість за поразки від ЗСУ; тому що в кожному суспільстві є своя частка садистів, а армія — зліпок сус­пільства; тому що вбиваючи, усуваєш свідків своїх злочинів.

Та за десятками причин проглядається одна, загальна. Російська армія не вміє перемагати якістю. Вона бере кількістю.

Штик ворога має заіржавіти і затупитися від крові «чмобиків». Байдуже, чи це росіяни, українці або тувинці. Головне, щоби вони готові були гинути. Для того їх треба звести до стану озлобленого бидла, життя якого нічого не важить.

Характерна риса: у цій війні російська армія проявляє жорстокість не лише проти свідомих українців, а й проти тих, кого Росія вважає своїми. Тобто не існує чіткої розмежувальної різниці між «ними» і «своїми». Якщо до «чмобиків» ставляться як до бидла і їхнє життя не має жодної вартості, то чому ставлення до місцевих мало би бути іншим?

Жорстокість можна пояснити російським національним характером, який склався історично. Мовляв, росіяни успадкували жорстокість від часів орди. Але таке пояснення хибує. Зло універсальне, як первородний гріх. Жоден народ не має проти нього імунітету. Досить нагадати історію Європи. Англійський король Генріх VIII був не набагато кращим за Івана Грозного. Жахіття монгольських завоювань не поступаються жахам Тридцятилітньої війни. За масштабами втрат і рівнем масового насильства її порівнюють із Другою світовою. Ця ж остання почалася не в Азії, Африці чи двох Америках, а саме в Європі.

Російська пропаганда користає зі слабкості цього аргументу. Мовляв, якщо Захід масово винищував іудеїв, єретиків, індіанців, в'єтнамців, то чим Росія гірша? Не Росія є «імперією зла». Зло, кажуть російські пропагандисти, загніздилося на Заході.

Захід справді припустився страшних злочинів у минулому. Але між ним та Росією є одна засаднича різниця: Захід тих злочинів соромиться, засуджує їх і в них кається. Сучасне НАТО по суті є організацією країн-пацифістів. У Росії ж жорстокість видають за справедливість, насильство — за історичну необхідність. А тому росіяни можуть завжди «повторити».

У сухому залишку ключовим для кожного суспільства є ставлення до насильства. Є уряди і країни, які намагаються його максимально обмежити рамками правової держави, а є уряди і країни, які перетворюють насильство на щоденну реальність. Росіян воно супроводжує на всіх стадіях життя. З ним стикаються діти у дитсадках, спортивних секціях і школах, жінки в сім'ях, новобранці в армії, арештовані в поліцейських відділках, в’язні у тюрмах і колоніях, пацієнти у психіатричних лікарнях і будинках літніх людей.

Як правило, це насильство залишається непокараним. Навпаки, його заохочують. Свіжий приклад: у квітні 2022 року Путін надав почесне звання «гвардійська» 64‑й мотострілковій бригаді, яку підозрюють у скоєнні воєнних злочинів у Бучі.

Бідна імперія

Як показав і довів американський економіст Дуґлас Норт у книжці Насильство та соціальні порядки, насильство пов’язане з бідністю. Заможним суспільствам вдалося обмежити насильство до необхідного мінімуму — тобто до особистої безпеки громадян та безпеки всієї країни. У бідних краї­нах насильство універсальне, бо як інакше втримати багатство і владу багатій верхівці?

Багаті суспільства культивують свідомих громадян, у бідних сус­пільствах всі зведені до стану підданих. Піддані позбавлені гідності і мають бути готовими у будь-яку хвилину віддати життя «за царя». Правитель є не лише володарем, а й власником країни. Тому немає суттєвої різниці між Росією Путіна та, скажімо, імперією ацтеків. Якщо і є, то видові, а не родові.

Варто визнати: Росія велика, але бідна імперія. Навіть у найкращі часи про неї казали, що вона могла відправити космонавтів у космос, але не могла доставити картоп­лю з колгоспних полів до сусідніх продовольчих магазинів. Російські солдати, потрапивши в Україну, дивуються заможності українських сіл. До звичного «Почему же, клятые хохлы, почему же вы нас так сильно не любите?» тепер додається «А кто разрешил вам красиво жить?». Це ставлення, як розповідають наші хлопці з фронту, стосується не лише околиць Києва, а й українських сіл ближче до російсько-українського кордону, які вони тільки-но визволили.

Циклічне божевілля

Бідність — не смертельний гріх, а історія — не в’язниця. Й одну і другу можна подолати. Ментальні та національні риси тієї чи іншої країни мають значення, але не вирішальне. Достатньо порівняти повоєнні Східну і Західну Німеччину часів холодної війни чи теперішні Північну і Південну Корею. Проблема Росії та біда сусідніх народів у тому, що російська еліта не може чи не хоче розірвати зачароване коло насильства і бідності. Тому в Росії якщо не Путін, то Сталін, якщо не Іван Грозний, то Микола І. Таке собі циклічне божевілля з короткими просвітленнями розуму.

Бідність і насильство є природним станом кожного суспільства. Але весь розвиток цивілізації полягає власне у спробах визволитися від царства природи. Російська ж владна еліта та корисні ідіоти на її службі вигадали зручне виправдання своєї імпотенції. Росія, кажуть вони, це не країна, а окрема цивілізація. Тому загальні закони не для нас писані. Наша бідність є свідченням нашої моральної чистоти і незіпсованості. Нам чужа гонитва за багатством. Нам головне врятувати світ від гріховного впливу матеріалістичного Заходу.

Звідси — ідеологія Третього Риму, комунізму та «русского мира». За своїми посилами всі ці ідеології різняться між собою. Структурно ж вони дуже подібні.

Усі вони — про «особливий шлях» (Sonderweg) «російської цивілізації».

Насправді ж нічого особливого з Росією не стається. Вона не рятує світ, а губить себе й отруює життя своїм сусідам. Варто подивитися лише на показники абортів, розлучень, алкоголізму, тривалості життя, а також на російські танки, завантажені пральними машинами та іншим добром, награбованим в українських містах і селах.

Було б несправедливо перекладати всю провину на російську еліту. Зв’язок між росіянами та їхньою владою є приблизно таким самим, як зв’язок між куркою і яйцем. Більшістю російського суспільства так легко маніпулювати, тому що вона хоче бути маніпульованою. Це не Путін нав’язав свою владу росіянам. Соціологічні дослідження показують: від другої половини 1990‑х росіяни мріяли про когось, хто прийшов би до влади, залізною рукою навів порядок і повернув їм відчуття колишньої величі.

Путін був втіленням мрій більшості росіян. Чи він і далі залишається таким, покаже, як жартують патологоанатоми, розтин. У кожному разі хвороби Росії зайшли надто далеко, щоб вона могла впоратися з ними сама.

Потрібне радикальне хірургічне втручання ззовні.

Найкраще, що може статися зараз із Росією, то це її воєнна поразка. Тому головний лікар-хірург для Росії — це ЗСУ, а найкращий скальпель — західна зброя.

А після російської поразки треба буде вести довге, нелегке і систематичне терапевтичне лікування. І то не заради добра самого пацієнта, а перш за все заради власної безпеки.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

[5TOMAS]

Hily, огромное спасибо