О текущем моменте

[Hily]

О текущем моменте

Очень полезный и своевременный текст от

Евгения Дикого

Евгения Дикого
Дикий Євген Олександрович - український науковець, військовик, публіцист. Кандидат біологічних наук, учасник війни на сході України, у 2014 році - командир 2-ї роти 24-го батальйону територіальної оборони <Айдар>.

Основные тезисы:
- стадия "спринта" пройдена успешно, теперь предстоит "марафон", нужно психологически перестроиться;
- поначалу противник нас недооценил, теперь понял свою ошибку, за уважение врага приходится дорого платить;
- всеобщая мобилизация в РФ займет недели, если не месяцы, поэтому сейчас эрэфовцы отчаянно попытаются нас сломить;
- следующие 2-3 недели будут тяжёлыми, потом враг "посыплется", и наша победа станет делом времени;
- Запад не закроет небо, как минимум - в ближайшие дни, нужно быть благодарными нашим партнёрам за бесценную помощь.

СТАРТ МАРАФОНУ

СТАРТ МАРАФОНУ

Дев’ятий день нашого опору.

Нагадаю - дев’ять днів тому наші вороги давали нам максимум 9 годин, більшість наших друзів насправді вважали так само, і навіть ті що найбільше в нас вірили давали Києву не більше трьох днів, а Харкову та Маріуполю добу. Тож нас вже недооцінили хтось в 24 рази, а хтось "лише" втроє-вдев’ятеро  І насправді все лише починається

Все лише починається. і ця теза містить для нас одразу дві новини - погану та хорошу.

Погана новина в тому, що наступний тиждень буде значно важчим за той, що ми прожили. Час відносно легких перемог закінчується, і не тому що ми стали гірше воювати - навпаки, ми воюємо краще з кожним днем. Але ворог нарешті почав з нами рахуватись, у них закінчились дебільні уявлення про "переможний похід", і тепер війна стає зовсім іншою. За каноном комп’ютерної гри ми блискуче пройшли перший левел - і у винагороду вийшли на другий, де монстрів набагато більше і вони прокачаніші. За повагу ворога доводиться платити, і ціна чимала.

Якою буде нова фазі війни? Вона вже йде у Харкові, Маріуполі та Чернігові. Орки змирились із тим, що "легка прогулянка" а-ля Крим-2014 не відбулась. На такий випадок у них є лише одна "заготовка" - тактика випаленої землі, знесення "під нуль" мирних міст та максимальні жертви мирного населення. Їм стало плювати в якому стані вони окупують Україну - хай хоч суцільною руїною, засипаною трупами жінок та дітей, їм не звикати.

Так само вони не жалітимуть і свого гарматного м’яса, після шаленої артпідготовки та бомбардувань наступатимуть знаменитою жуківською "русской трьохслойкой" - коли першу хвилю тупо кидають на убой, другу також, і лише третя заходить на позиції виснажених оборонців коли у них закінчується боєкомплект. Тим часом кінцева мета війни для них зовсім не змінилась - це саме окупація всієї України та ліквідація її як незалежної держави. і наразі на реалізацію цієї мети вони кинуть весь наявний ресурс. Тому впродовж наступного тижня попередній тиждень здасться нам легкою розминкою перед справжньою війною.

До речі, останні події у Херсоні підтверджують все сказане вище. На девятий день війни РФ контролює лише один обласний центр із 25, і той мяко кажучи не найбільший. Херсон для них був не те що не планом А, але навіть не Б чи В. Планом А був Київ, планом Б - Харків, який у їхній совковій парадигмі вважається нашою "першою столицею". Ну на самий крайняк могла бути Одеса, але ніяк не провінційне "місто гарних снів" (без образ, херсонці, ви реально супер! ви герої, і ми вами пишаємось, але наразі я пишу не про вас, а про політичне значення міст у ворожій пропаганді). Тож якщо РФ розгортає пропагандистську кампанію зі "столицею" у Херсоні - це хороша новина: Кремль для себе визнав, що ні Київ, ні Харків, ні Одесу вони швидко не візьмуть, і вирішив стартувати звідки можуть. "Господа гусары, давайте коней в шампанском купать! - Поручик, а деньги? - Ну хоть кошку пивом обольем!" 

Але те що пуйло змирилось із тривалішим часом війни - геть не те саме що він визнав поразку і готовий домовлятись про мир на наших умовах. Навпаки, це означає що Харків та Київ спробують дотискати і брати "ізмором", раз провалився швидкий штурм. Облоги, масовані артобстріли та бомбардування, і лише потім штурм - всім нашим великим містам відведено роль Грозного чи Алеппо. і саме ця нова тактика ворога визначатиме характер війни наступні тижні.

Де ж хороші новини? Невже нема підстави для оптимізму? Навпаки, є, і дуже серйозні. Просто це оптимізм дорослий, а не дитяча радість та ейфорія, яка безпідставно виникла у багатьох з нас після перших перемог, та зараз може змінитись такими ж безпідставними розпачем та зневірою.

Позитивні новини в тому, що наступний раунд, орієнтовно від тижня до трьох - найважчий. От далі вже реально ставатиме легше, і піде відлік часу до абсолютно детермінованої, неминучої нашої перемоги.
...

Продолжение – в комментарии. Целиком не влазит.

@темы: Война, Для памяти, Позитив

Comments

[Hily]

...
У ворога нема такого ресурсу, як був у Чечні або Сирії. Натомість у нас є ресурси - як людські, так і військово-технічні - незрівнянні із ресурсами чеченських та сирійських повстанців. і до речі незрівнянні із ресурсами наших предків під час всіх попередніх наших воєн за незалежність.
Ворог не має готового запасу гарматного м’яса, вже зараз в боях задіяно 95% того що вони приготували для цієї війни. Недооцінка українців на стадії планування війни вже коштувала московітам дуже дорого, і коштуватиме ще дорожче.

РФ готується до тотальної мобілізації, але цього не варто боятись. Така мобілізація - тривалий процес, до 20 квітня (!) мають лише провести паперову роботу у військкоматах, потім сам призов займе ще не менше місяця, а то і до трьох. Тож реальні нові ешелони орків ми побачимо не раніше червня - а це вже запізно, на той час ми маємо вже давно утилізувати нинішню армію вторгнення. У Кремлі добре розуміють цей розрив у часі, тож нинішньому ударному угрупованню наразі наказано дотиснути нас максимально швидко - і тому наступний тиждень-два вони створять нам великі проблеми. Але це буде саме їхній останній ривок, надзусилля, з шаленою жорстокістю і до нас, і до своїх - і все. Коли ми витримаємо цей шалений натиск відчаю - вони реально посиплються, і тоді піде відлік часу до Перемоги.

Головне - морально не посипатись за ці тижні. Треба просто зрозуміти - спринт закінчився, починається марафон. Спринтерський забіг ми виграли з розгромним рахунком. Тепер слід перебудуватись на психологію марафонця - де головне не ривок, а витримка та вірний розрахунок сил.

А тим часом - не вестись на всякі "припинення вогню". Слід розуміти - мета РФ незмінна, їх влаштовує тільки наше знищення. Тож якщо вони погоджуватимуться на "перемир’я" - то ВИКЛЮЧНО тоді, коли їм це вигідно, а нам навпаки. Їм потрібно виграти час щоб відмобілізувати нові резерви, плюс налагодити тилові комунікації воюючого зараз угруповання (у них наразі повна дупа із логістикою), а також окопатись на стаціонарних позиціях там де провалився наступ. Нам навпаки - категорично не можна дати їм ці можливості. Життя, збережені зараз шляхом призупинення війни, обернуться значно більшими втратами трохи пізніше. Наш шанс - утилізувати орду, яка вже на нашій землі, швидше ніж наготують нові порції гарматного м’яса. Перемовини з орками мають сенс лише з позиції сили, коли РФ стане зрозуміло що війна саме програна вщент - а це ще явно не той час. Наразі жодні перемовини сенсу для нас не мають, і це треба максимально доносити "нагору". Зрештою, це загальнонародна війна, і наш голос має бути почутий керманичами.

Ну і щоб два рази не вставати - про закрите небо. Нагадую українцям, ображеним на НАТО, що нам взагалі-то ніхто нічим не зобов’язаний. НАТО чесно захистило всіх членів Альянсу, дало пуйлу чітку відповідь на його запитання "готовы ли вы умирать за Нарву?" - і відповідь виявилась геть не тою, на яку він розраховував. Ну а країні, яка десятиліттями гралась у кучміську "багатовекторність", потім просила ПДЧ, але в реальності до війни із РФ мала в країні підтримку вступу до НАТО ніколи не більше половини населення, соррі але ніхто нічого не обіцяв. Нам і так допомагають у безпрецедентному раніше масштабі, і трохи наївно вимагати від НАТО вступити у відкриту війну, яка із ймовірністю 99% перейде у війну ядерну, заради країни - не члена Альянсу. Спробуйте пояснити звичайному німцю, французу чи навіть англосаксу чому він має отримати реальну перспективу ядерного удару по його країні заради країни, про яку нещодавно взагалі не чув. А ще пригадаємо, як ми, українці, реагували на війни та геноцид у інших країнах, як "активно" ми долучались наприклад до операцій НАТО в Югославії чи Афганістані тощо, у Сирії або Лівії (де так само РФ нищила мирне населення), і чи ми хоча б обговорювали між собою який-небудь геноцид у Руанді - і трохи прикручуємо фітіль нашого ображеного пафосу. Ми самі не кращі за західноєвропейців, і нам ніхто нічого не завинив.

Чи закриють нам небо? Це можливо, але ще не зараз. Події на ЗАЕС дуже збільшили шанс на такий розвиток подій, але все одно потрібний час. Коли всі телеканали Заходу ще місяць транслюватимуть наші зруйновані міста - у рядових виборців та платників податків ситих спокійних країн можуть прокинутись совість та емпатія і вони можуть по іншому поставитись до перспективи людських втрат їхніх співгромадян. Але до цього не просто дозріти, знову ж таки - ми тим часом маємо витримати самі. Тобто ми і так не самі. Дякуємо за те, як допомагають, просимо ще зброї, чекаємо добровольців у індивідуальному порядку. І настроюємось на марафон.

Наразі перейти в режим марафону - головна запорука перемоги. Все насправді залежить саме від того, чи ми всі - від рядового цивільного чи бійця ТрО до головкома - психологічно перебудуємось, не зламаємось від того що "цей дощ надовго". За цієї умови кожний наступний день працюватиме саме на нас, а не на ворогів.
Виграли спринтерський забіг, так само маємо виграти марафон.

Переможемо. Слава Україні.

[Hily]

Тот же текст - перевод на русский (специально для "ущемлённых" русскоязычных))

СТАРТ МАРАФОНА

СТАРТ МАРАФОНА
Девятый день нашего сопротивления.
Напомню - девять дней назад наши враги дали нам максимум 9 часов, большинство наших друзей действительно так думали, и даже те, кто больше всего верил в нас, дали Киеву не больше трех дней, а Харькову и Мариуполю - сутки. Так уж нас недооценили - кто-то в 24 раза, а кто-то "всего" в три-девять А на самом деле все только начинается
Это только начало. И этот тезис содержит для нас сразу две новости - плохую и хорошую.
Плохая новость в том, что следующая неделя будет намного сложнее, чем то, через что мы прошли. Время сравнительно легких побед закончилось, и не потому, что мы стали хуже бороться, наоборот, мы боремся с каждым днем лучше. Но враг, наконец, начал считаться с нами, у них закончились дебильные представления про "победноносный поход", и теперь война совсем другая. По канону компьютерной игры мы блестяще прошли первый уровень - и в награду перешли ко второму, где монстров гораздо больше и они более прокачаны. За уважение врага приходится платить, и цена большая.
Какой будет новый этап войны? Она уже идет в Харькове, Мариуполе и Чернигове. Орки поняли, что "легкой прогулки" а-ля Крым 2014 не будет. На такой случай у них только одна «заготовка» - тактика выжженной земли, снос «под ноль» мирных городов и максимальные потери среди гражданского населения. Им стало плевать, в каком состоянии они оккупируют Украину. Пусть хоть сплошные руины, усыпанные трупами женщин и детей – им не привыкать.
Точно так же не пожалеют своего пушечного мяса, после сумасшедшей артподготовки и бомбардировок будут наступать знаменитой жуковской "русской трехслойкой" - когда первую волну по-тупому бросят на убой, вторую - тоже, и только третья заходит на позиции вымотанных защитников, когда заканчивается боекомплект. Между тем конечная цель войны для них ничуть не изменилась - это оккупация Украины и ликвидация ее как независимого государства. И на этом этапе они бросят весь доступный ресурс для реализации этой цели. Поэтому в течение следующей недели предыдущая неделя покажется легкой разминкой перед настоящей войной.
Кстати, последние события в Херсоне подтверждают все вышесказанное. На девятый день войны Россия контролирует только один областной центр из 25, и тот, мягко говоря, не самый большой. Херсон для них был не то чтобы не планом А, но даже не Б или В. План А был Киев, план Б - Харьков, который они в своей совковой парадигме считают нашей "первой столицей". Ну, на крайний случай сошла бы Одесса, но никак не провинциальный "город красивых снов". (Без обид, херсонцы, вы реально - супер! Вы герои, и мы вами гордимся! Но в данный момент я пишу не о вас, а о политическом значении городов во вражеской пропаганде). Так что если РФ разворачивает пропагандистскую кампанию со "столицей" в Херсоне - это хорошая новость: Кремль признался для себя, что ни Киев, ни Харьков, ни Одессу быстро не возьмут, и решил начать где может. "Господа гусары, давайте купать лошадей в шампанском! - Поручик, а деньги? - Ну хоть кошку пивом обольем!"
Но то, что пуйло смирилось с более длительными сроками войны – совсем не то же самое, что он признал поражение и готов договариваться про мир на наших условиях. Наоборот, это означает, что Харьков и Киев попытаются дожать и взять "измором", раз провалился быстрый штурм. Осады, массовые артобстрелы и бомбардировки, и только потом штурм - всем нашим крупным городам отведена роль Грозного или Алеппо. И именно эта новая тактика врага определит характер войны в ближайшие недели.
Где же хорошие новости? Неужели нет повода для оптимизма? Наоборот, есть, и очень серьезный. Просто это взрослый оптимизм, а не детская радость и эйфория, которая безосновательно возникла у многих после первых побед, и теперь может измениться тем же безосновательным отчаянием и неверием.
Положительная новость в том, что следующий раунд, наверное, от недели до трех - самый тяжелый. А вот дальше уже реально будет становиться легче, и начнется отсчет до абсолютно предопределенной, неизбежной нашей победы.
...

[Hily]

продолжение (рус.)

... У врага нет такого ресурса, какой был в Чечне или Сирии. А у нас есть ресурсы – как человеческие, так и военно-технологические – несоизмеримые с ресурсами чеченских и сирийских повстанцев. И, кстати, несравнимые с ресурсами наших предков во время всех наших предыдущих войн за независимость.
У врага нет готового запаса пушечного мяса, уже сейчас в боях задействовано 95% того, что они приготовили к этой войне. Недооценка украинцев на этапе планирования войны уже обошлась московитам очень дорого, и обойдется еще дороже.
Россия готовится к тотальной мобилизации, но бояться не стоит. Такая мобилизация - долгий процесс, до 20 апреля (!) должны провести лишь бумажную работу в военкоматах, потом сам призыв займет еще не меньше месяца, а то и три. Так что реальных новых эшелонов орков мы не увидим до июня – а это слишком поздно, на тот момент мы должны уже давно будем утилизировать нынешнюю армию вторжения. Кремль хорошо осведомлен об этом временном разрыве, так что нынешней ударной группировке приказано дожать нас максимально быстро - и поэтому следующие неделя-две они нам устроят большие проблемы. Но это будет именно их последний рывок, сверхусилия, с безумной жестокостью к нам и своим – и все. Если мы выдержим этот безумный напор отчаяния - они реально посыплются. и тогда пойдет обратный отсчет времени до Победы.
Главное – морально не посыпаться за эти недели. Надо просто понять - спринт закончился, начинается марафон. Спринтерский забег мы выиграли с разгромным счетом. Теперь надо перестроиться на психологию марафонца - где главное не рывок, а выдержка и правильный расчет сил.
А пока не ведитесь ни на какие "прекратить огонь". Вы должны понимать - цель РФ неизменна, их устраивает только наше уничтожение. Так что если они будут соглашаться на "перемирия" - то ТОЛЬКО тогда, когда им это выгодно, а нам - наоборот. Им нужно выиграть время, чтобы отмобилизовать новые резервы, плюс наладить тыловые коммуникации воюющей группировки (у них сейчас полная жопа с логистикой), а также окопаться на фиксированных позициях там, где провалилось наступление. Нам же наоборот - категорически нельзя давать им эти возможности. Жизни, сохраненные сейчас путем приостановки войны, чуть позже обернутся значительно большими потерями. Наш шанс – утилизировать орду, которая уже на нашей земле, быстрее, чем новые порции пушечного мяса будут заготовлены. Переговоры с орками имеют смысл только с позиции силы, когда РФ станет ясно, что война именно проиграна в хлам - и сейчас явно не то время. В настоящее время никакие переговоры для нас не имеют смысла, и это надо передать "наверх". В конце концов, это общенародная война, и наш голос должен быть услышан руководством.
Ну, чтобы два раза не вставать - о закрытом небе. Напоминаем обиженным на НАТО украинцам, что на самом деле никто никому ничего не должен. НАТО честно защитила всех членов Альянса, дала пуйлу четкий ответ на его вопрос "Вы готовы умереть за Нарву?" - и ответ оказался не тем, которого он ожидал. Ну, и страна, которая десятилетиями играла в "мультивекторство" Кучмы, потом просила ПДЧ, но в реальности до войны с РФ поддерживала вступление в НАТО не более, чем половиной населения, прости, но никто ничего не обещал. Нам и так уже помогают в беспрецедентных раньше масштабах, и немного наивно требовать от НАТО вступить в открытую войну, которая с вероятностью 99% перейдет в ядерную войну, ради страны – не члена альянса. Попробуйте объяснить среднестатистическому немцу, французу или даже англосаксу, почему он должен иметь реальную перспективу ядерного удара по его стране ради страны, о которой он еще недавно вообще не слышал. А давайте вспомним как мы, украинцы, реагировали на войны и геноцид в других странах, как «активно» участвовали, например, в операциях НАТО в Югославии или Афганистане и т.д. В Сирии или Ливии (где РФ точно так же уничтожала гражданское население), и обсуждали ли мы, хотя бы, какой-нибудь геноцид в Руанде - и немного прикрутим фитиль нашего обиженного пафоса. Мы сами не лучше западноевропейцев, и нам никто ничего не должен.
А нам небо закроют? Возможно, но пока - нет. События на ЗАЭС сильно увеличили шанс такого развития событий, но требуется время. Если все западные каналы будут транслировать наши разрушенные города еще месяц - у рядовых избирателей и налогоплательщиков сытых спокойных стран могут проснуться совесть и сопереживание, и они могут изменить отношение к перспективе человеческих жертв среди своих сограждан. Но до этого непросто дозреть, снова-таки – мы тем временем должны выстоять сами. Вернее, мы и так не одни. Спасибо за то, как помогают, просим еще оружия, ждем добровольцев в индивидуальном порядке. И настраиваемся на марафон.
На данном этапе перейти в режим марафона - главный залог победы. Все зависит от того, перестроимся ли мы все - от рядового гражданского или бойца ТрО до главнокомандующего - психологически, не сломаемся от того, что "этот дождь надолго". При таком условии каждый следующий день будет работать именно на нас, а не на врагов.
Выиграли в спринтерском забеге, так же надо выиграть и марафон.
Мы победим. Слава Украине.

[SvetaR]

Героям слава!

Віріти Росії не можна. Вони брешуть. Вони завжди брешуть.

[Лейла Малкавиан]

Да, Женя вміє писати.
Хоча те шо він пише мене не дуже радує.. пережити ті 2-3 тижні (і решту), от задачка.

[Hily]

SvetaR, Лейла Малкавиан

[berezneva]

Hily, добре, що є такі статті, навряд, чи можна бути морально готовим до того, що він прогнозує на найближчі тижні, але це, сподіваюся, підтримає в лихий час. Дякую!

[Hily]

berezneva