Клин - клином

[Hily]

Клин - клином

Меня ещё с советских времён интересовал вопрос. Если бизнес и частное предпринимательство намного эффективнее государственного управления, то почему на Западе, в капстранах, не только экономика лучше работает но и госструктуры - тоже?

Когда капитализм, плюс-минус, заработал в Украине, довелось поработать и частным предпринимателем, и на фирме среднего размера, и в государственной организации. И я понял, что в госконторах дела буксуют не потому, что люди там ленивые, или дурные. Сама ситуация, когда хозяин (теоретически - народ)) отделён от своих владений (государственной собственности) таким числом "посредников", требует множества бюрократических мер.

Например, когда я в конце этого года занимался закупкой расходных материалов по одному проекту, на небольшую сумму, я убил на это дело дней десять. При том, что за мной задержки не было ни на день. Счета, спецификации, накладные, доверенности, договора купли-продажи, которые приходилось визировать в целой куче институтских служб... Потом, после поставки - бумаги по оформлению на склад, получению со склада, списанию...
Если нет срочности, подобный процесс может растягиваться на месяцы!

А когда работал на фирме (хозяин которой сидел на одном этаже с большинством работников)), процедура закупки, например, компьютера или монитора (что в руках не унесёшь) занимала считанные часы! Звонил поставщикам, получал на почту документы, пересылал в бухгалтерию, звонил в транспортный отдел ребятам - водителям (в лучшие времена в активе было три бусика и директорский джип), спрашивал, есть ли свободная машина на сейчас. Одевался, шёл по коридору, по пути заходил в бухгалтерию, забирал доверенность, спускался на задний двор и ехал за товаром. Даже если офис поставщика и склад находились в разных местах города, на всё про всё уходило часа два-три (Карл!) Главная задержка - если пробки. И нужная железка прибывала на фирму.

Итого: считанные часы против недель и даже месяцев - в пользу бизнеса. У кого будет выше эффективность на выходе, и во сколько раз?

Но моё плотное общение в последнее время - с Новой почтой и почтой старой - начало внушать робкую надежду. Конкуренция таки заставляет Укрпочту реформироваться. Не так быстро, как хотелось бы. Но. Обеденный перерыв убрали. (О, как он раздражал раньше, сколько нервов убил и планов испортил!) Время работы вечером продлили. Уже хоть что-то. То есть, ответ на мой вопрос стал постепенно вырисовываться. В странах, где развит бизнес, госконторы вынуждены подстраиваться.
И вот недавно появилась (или раньше была, но толком не работала?) курьерская доставка от Укрпочты. И тут снова - увы! - cравнение не в её пользу

Короче. Звонит в прошлую среду мне их курьер - есть кто дома? Никого. А завтра? Тоже проблематично (блин, конец года, каждый день почти расписан!) Тогда я закину посылку на ваше отделение? Да, так удобнее будет, отделение у меня - такое-то. Знаю! Ну, ОК... Через день, когда выдалась минутка, захожу на почту. И тут выясняется, что просто закинуть в отделение посылку курьер не может. Переоформляет способ доставки. Посылку снова везут в сортировочный центр, и дальше - через все круги ада по инстанциям!... В-общем, приехала она в отделение только вчера. То есть, через целую неделю! В-общем, сервис - никакой.

Но история моя заканчивается позитивно))) Искали мою несчастную посылку в отделении долго. (Почему-то у них почти всегда проблема - найти мою посылку) Зато в процессе поисков обнаружили ещё одну посылку для меня! Которую жду аж с августа! По дороге из Штатов почему-то попала в Колумбию... А если бы курьер застал меня дома? Сколько та, другая посылка провалялась бы в отделении?
Так что, как говорится - не было бы счастья... Или - клин клином вышибают

@темы: Бизнес, Из первых рук, Шаг вперёд, Анекдоты, Философия

Comments

[Gark]

Hily,

отделён от своих владений (государственной собственности) таким числом "посредников", требует множества бюрократических мер.

Це не зовсім так.
Маю досвід роботи у незовсім державній конторі, але максимально наближеной (100% державної власності, це газови структури - дочірні компанії НАК "Нафтогаз").
Маю досвід роботи у великих фірмах "на хозяїна".
Так ось. Чим більше структура - тим більше бюрократії. Вимушено. Інакше - ніяк.
Маленька структура - кожен знає кожного. Усі вирішують загальну справу, є розуміння хто що і для чого робить (є можливість контролювати).
Велика структура або велика відповідальність (великі кошти) - у кожного співробітника обмежена відповідальність (тобто це вертикальні та горизонтальні повноваження), за границі якої ніхто не бажає виходити (це додаткові нерви і за це ніхто додатково сплачувати не буде).
Велика структура вимушена вводити процедури, з одного боку, щоб спростити розуміння проблем (тому що якщо проблема стандартна, то і процедури її вирішення стандартизовані, опрацьовані та їх вирішення не займає багато часу), з іншого - розподілити зони відповідальності (у т.ч. через велику чисельність працівників та їх постійну зміну).

Наприклад, зараз СпортЛайф переходить на нове програмне забезпечення, яке (сюрпрайз!!) не має 100% можливостей попередника (можливо, з часом, воно буде і краще працювати, але маємо те що маємо). Як наслідок, відвідувачі зіткаються з ситуаціями, коли вирішення (виправлення) простих операцій (на їх погляд) займає тиждні (замість хвилин).

[Kliomena]

Конкуренция таки заставляет Укрпочту реформироваться

Ці гади знову вимагають паспорт!
Ні дія, ні права їм не підходить.
Усы и хвост у вас документы - не видали посилку мені поки я за паспортом не метнулась.

[Hily]

Kliomena
Ой, жесть.

Меня-то на моей почте каждая собака сотрудница уже знает... Хотя, припоминаю - был случай - новенькая с меня требовала документ))) Пришлось старожилов в свидетели призвать)))
(Кстати, снова - клин клином. На Новой почте как ни старался блат завести, послабления не проходили. Исключения для меня не делали. А в госконторе - запросто))))

Кстати, на Новой почте паспорт требуют при выдаче денежного перевода / наложенного платежа((( Так неудобно!
С одной стороны - абсурд. Посылку, которая может стоить на порядки дороже, выдают безо всякого. А перевод даже на 50 грн. - только по паспорту. Хотя, причина, наверное в том, что получить перевод можно в любом отделении. Теоретически, злоумышленники могут сговориться, и получить синхронно сразу в нескольких местах. А оригинал паспорта по определению - один Посылка тоже физически одна. В отличие от безналичных денег.

[Hily]

Gark
Це не зовсім так.
Вибач шановний, але ...істина дорожча (с) )))

Насправді - навпаки. Саме так.
Чому?

1. Маленька структура - кожен знає кожного. Так і є!

2. Чим більше структура - тим більше бюрократії. Вимушено. Все вірно!
Далі ти докладно розписуєш причини. Але закопуєшься у деталях. Якщо ж піднестися над проблемою (як радив Ейнштейн), та узагальнити її, стає зрозумілим, що підсумковий чинник підсилення бюрократії у крупних структурах - "віддаленність" господаря від своїх активів.
Чим крупніша компанія, тим довше ланцюжок делегування повноважень, тим більше працивників в ньому задіяно, тим гірше вони бачать один одного, вдповідно - гірше розуміють, як ти кажеш - хто що і для чого робить. Тому все, що ти перелічив:
- у кожного співробітника обмежена відповідальність
- Велика структура вимушена вводити процедури
- розподілити зони відповідальності -
все це абсолютно вірно, але вже є наслідками тієї глобальної причини - віддаленості "хозяіна" від власності.

3. Державна компанія - це терміновий випадок, коли відстань між власником та майном найбільша. Тому й бюрократія найсильніша.

Отже твій досвід праці на крупних фірмах (до речі, дякую за інформацію! Про власний досвід послухати завжди дуже корисно) як раз доводить моє твердження

До речі, колись ходив теренами інтернету один шедевр. "Покупка принтера", здається, мав назву. Дуже показово щодо бюрократії у величезних фірмах. Зара пошукаю...
Ось знайшов!

Блін. Перечитав, і аж соромно стало, що скаржився на труднощі у нас в інституті
(Насправді - там не типовий випадок, звичайно. Але - так, показово)))

[Gark]

Hily,

"віддаленність" господаря від своїх активів.

Можна й так.
Але це проблема будь-якого великого бізнесу.
Так, Потапенко у своїй книзі наводить приклад власників ресторанів (західних), які обов'язково присутні у залі та спілкуються з клієнтами (не постійсно звично, але усе рівно - це неуможливлює створення мережі ресторанів).
До речі, на цьому прикладі Потапенко пояснює, чому неможливо створити бізнеса, а потім найняти для нього керівника. Ти або керуєш і заробляєш, або продаєш і живешь на кошти від продажу.

Тоді питання не тільки капіталізм-соціалізм/комунізм, а велике-мале.

(Насправді - там не типовий випадок, звичайно. Але - так, показово)))

що стосується погоджень - так. І бюджетів - так.
З кількістю втрат документів перебільшення, але є нюанси

[Hily]

Gark
Тоді питання не тільки капіталізм-соціалізм/комунізм, а велике-мале.
Саме так.

Але, якщо приватна власність та вільне підприємництво заборонені, найефективніші моделі бізнесу принципово неможливі.
І вимушений НЕП на початку СРСР - тому яскраве підтвердження.

[Gark]

Hily,

на початку СРСР - тому яскраве підтвердження.

вирішує відданість людини справі.
У власному бізнесу - максимальна відданність.
Якщо створять людей, які будуть за державне вболівати більше ніж за своє (ідеальні "комуністи"), то питання керівництва справами буде вирішена.
Але є багато "але".
Це і продовження роду, і життєвий цикл, і психологічні нюанси.
Бізнесова активність максимально енергозатратна. На щось інше може не вистачити сил. Тобто або-або. Або справа, або сім'я.
Якщо є кошти (прибутковий бізнес) ти маєш можливість замінити власний час сплативши кошти.
А при комунізмі як це зробити? Тому і проблема з нащадками.
І род продовжують ті, хто не вкладається у розвиток, але вкладається у продовження роду.

Аналогічно психології. Великі навантаження вимагають відповідних замінників. Капіталізм їх надати може (найкраще житло - просторне, з краєвидами, з технікою і обслуговування; найкраща їжа; найкращий відпочинок). що пропонує комунізм?

[Hily]

Gark
вирішує відданість людини справі.
Так, це також важливий момент, але не вирішальний. У будь-якому разі він не перекриває чинник розміру компанії.
Ти сам казав, і я з цим погоджуюсь: питання не тільки капіталізм-соціалізм/комунізм, а велике-мале.

Якщо створять людей, які будуть за державне вболівати більше ніж за своє (ідеальні "комуністи"), то питання керівництва справами буде вирішена.
З цим я не можу погодитися.
По-перше, повторююсь - "размер имеет значение" (c) Як би ні були віддані справі працівники великої компанії, всі ті моменти, про які ти писав вище, вимушено призводять до бюрократії, отже - до зниження ефективності.
По-друге, якщо звернутися до історії, в СРСР ідеальні "комуністи" були, і чимало. І рядові працівники, і керівники різних ланок аж до начальників підприємств – гігантів. Які справді за державне вболівали більше, ніж за своє. Які майже не бачили своїх родин – ти про це влучно помітив.
В психологічному сенсі (також слушний момент) комунізм використовував переважно ідеологічні та моральні заохочення - грамоти, дошки пошани, державні нагороди, звання. Пропаганда використовувала мистецтво для створення позитивного іміджу таких людей. Але й материальні стимули також використовувалися - зачинені спецрозподільники, всілякі пайки (ця система зачиненого забезпечення, власне, і була створена тому, що інакше "ідеальні комуністи" просто не вижили б - вони не мали можливості стояти в чергах), також - можливість безкоштовно відпочивати на радянських курортах, нарешті - окрема номенклатурна медицина - не для простого люду.

Але все це питання керівництва справами не вирішувало. І тут я з тобою цілком погоджуюся.

Колись читав одне дослідження як раз про керівників великих радянських підприємств. Про відданих справі, народові, державі та партії людей (вони щиро вважали, що все перелічене - одно й те ж), які крутилися як білки в колесі, але не були достатньо вільними у прийнятті важливих рішень. Тоді ж партія контролювала та вирішувала все - коли починати сіяти, коли - жати... Дуже трагічний був, наприклад, один момент, коли "вождь всех времён и народов" вирішив перевести чорну металургію з коксу на електроплавку. Таким чином він розраховував задіяти надлишкову електроенергію електростанцій на великих сибірських річках. Але партократи не були знавцями ані у сільському господарстві, ані в промисловості. І перед керівниками-професіоналами постала дилема. Вони чудово розуміли, що виплавляти чавун та сталь електрикою - нерентабельна справа. Але не могли сперечатися з генеральною лінією партії... Є в медицині такий термін - "сшибка" (російською). Це коли сильні нервові імпульси діють одночасно в різні боки, і людину майже "розриває". Дуже небезпечне явище. Від ідеї виплавляти сталь електрикою партійні бонзи згодом відмовилися. Але до того безліч відданих партії керівників - тих самих ідеальних комуністів - схопили інфаркти, нервові зриви, а деякі й померли.

Цей приклад, як на мене - гарний коментар до твого питання про психологічні нюанси.

Тобто я згоден з тобою, що комунізм принципово не здатен забезпечити ефективне керівництво справами. Але не тому, що "ідеальних комуністів" не може бути. За твоїм визначенням таки люди мають за державне вболівати більш, ніж за своє, але реальними власниками всього державного були не вони, не народ, а партійна верхівка, більшовицька банда.

[Gark]

Hily,

не були достатньо вільними у прийнятті важливих

Ось найвлучніше зауваження.
Власник має можливість вносити зміни у керування своєю справою (керівництво того ж Спортлайфу за 7 років внесло суттєви зміни і в управлінський облік, і у структуру роботи, а зараз змінюється програмне забезпечення). Він приймає рішення та несе відповідальність.
Державна власність або найманий працівник завжди повинні погоджувати свої дії (що, у т.ч., перекладає/знімає частину відповідальності).

отже - до зниження ефективності.

"розмір має значення" (с)
Недоліки великих компаній перекриваються іншими чинниками, наприклад різноманітністю послуг/товарів , меньшою ціною. Але так, є і недоліки.

Дуже трагічний був, наприклад, один момент, коли "вождь всех времён и народов" вирішив перевести чорну металургію з коксу на електроплавку.

А висаджувати кукурудзу?
А засвоєння степів Казакстану?
Та безлич таких прикладів, коли "руководящее НАДО" перемагало здоровий глузд. (а зараз що, не так?)

зачинені спецрозподільники, всілякі пайки

Так, це було.
І так, з психологічної точки зору важніше не якість власного життя, а те, що твоє життя краще ніж у більшості.
Але.
Це працювало би у зовсім зачиненій системі. Але радянські люди чомусь усе рівно мріяли побувати за кордоном ("Париж, Париж, сон наяву" (с) ), хоч у Болгарії.
Тому грамотами можна обкліяти увесь туалет, але їсти їх дуже важко. (хоча капіталізм також усі ці "фішечки" перейняв і у деяких моментах вони працюють).