Ты заходи, если что...
По заслугам

Бавает так. Услышишь какую-то фразу, какое-то умное изречение, прикинешь в уме: "Ну, может быть и верно, но как-то не до конца верится", да и забудешь лет на 30. А потом произойдут вокруг тебя события, на фоне которых всплывёт в голове та фразочка, и начнёт на ум приходить чуть ли не каждый день - уж очень актуальной заделается.

"Каждый народ имеет такое правительство, какое заслуживает" (c) Уже не вспомню, когда впервые это услышал. Но после обретения Украиной независимости де-факто в 2014-м году эта мысль стала посещать меня частенько. Не сказать - регулярно. И словно издевалась: "Ну, чо? Ну, скажи - права я али нет? Определись уже, наконец!"

А после приснопамятного 73-процентного голосования - вообще, поселилась в моём мозгу на постоянной основе. Пришлось таки разбираться...

С одной стороны, мысль здравая. И очень похожа на правду. В цивилизованых странах, где развито гражданское общество - народ требовательный. Чуть что - не стерпит, не простит. Правителям своим спуску не даст. Соответсвенно и воровства государственного в таких обществах поменьше, и прочего непотребства, приносящего вред народу. И уровень жизни у них постоянно растёт. Если же общество в целом - незрелое, патерналистское, верит в чудо, популизм и доброго царя - живётся ему намного хуже. Ибо иного не заслужили.

С другой стороны, вот есть корейский народ. Неглупый, трудолюбивый, я бы сказал - упоротый в достижении своих целей. читать дальше Но! На сегодня одна половина этого народа живёт в очень развитой стране, показателям которой многие позавидуют. Правителей своих, бывает, на взятках ловят, с треском выгоняют, выбирают новых и - дальше развиваются. И быстро ж развиваются! Даром что живут, фактически, на острове.

А что другая половина? Живут как в аду. Самое несчастное население в мире! Без преувеличений. При этом народ-то - один и тот же! До 1945 года вообще все вперемешку жили, без каких-нибудь различий. Просто одним повезло остаться жить в цивилизованном мире, а других угораздило под диктаторский режим угодить.

Вот и спрашивается - заслуживает корейский народ то правительство, какое северная его часть имеет, или нет?

Получается - облом. Не работает формула :upset: А ведь такая красивая! Чёткая и понятная. Жалко её так сразу - на свалку... А главное - очень многими фактами подтверждается.

И пораскинул мозгами Хилый... :duma2:
... И внес небольшую правку: надо в этой формуле знак равенства поменять на знак "меньше или равно". Тогда получится "Каждый народ имеет правительство не лучше того, что заслуживает" (я)

Хуже - может. Та же КНДР соврать не даст. Но лучше - никогда. Если не дозрел народ в политическом смысле - чуда не будет. Обязательно сволочи от политики на шею ему сядут и ножки свесят. А чем более развит народ, тем более адекватное руководство может получить. В принципе может. Но - не факт. Если не повезёт, то, хоть убейся - узурпаторы придавят, будь ты хоть самый прогрессивный народ в мире. Терпи и жди! Исторической возможности получить заслуженное. Годами, десятилетиями, веками... опять же, как повезёт.

Ну, теперь вроде как работает формула. В новой редакции :vo:

@темы: Моя страна сошла с ума (с), Жизненное, Философия, Я

Комментарии
20.06.2021 в 09:49

"Удивительно, сколько всего случается, если вести дневник каждый день; а если пропустишь месяц, кажется, не было ничего, о чем стоит писать." О. Дуглас
Раджу почитати книжку "Чому нації занепадають" Хоча в книжці також місцями сова на глобус натягнута, а деякі речі автори чомусь старанно уникають аналізувати (зокрема комунізм як джерело проблем для всього світу) - але в цілому їхні розмірковування на цю тему цікаві.
20.06.2021 в 18:48

Ты заходи, если что...
Неназванный
Обов'язково, коли буде час. (Вона навіть у нас вдома є у паперовому вигляді :yes: )
21.06.2021 в 16:29

Хочешь изменить мир — начни с себя!
Hily,
Мені важко говорити за усі народи. Оскільки тут хоча б про свій дізнатись побільше.
А ще вірніше - тут хоча б зі своїм мисленням та мисленням оточуючих більш-меньш розібратись, а потім вже переходити до народів.

Але. Як завжди є власна точка зору.

По-перше. Нема простих відповідей. І сказати, що лише ось цей фактор вливає - буде не корректно. Необхідно враховувати історичний бекграунт народів, їх оточення. Кого народ України у 1918 році заслуговував більше: Скоропадського чи Грушевського? Чому?

По-друге, одразу зкорегував би висловлення на ""Каждый народ имеет правительство руководство не лучше того, какое заслуживает" (я). Керівництво воно якось більш узагальнююче.
Але одразу виникає питання, діячі на кшалт Лі Куан Ю - це максимум того, що заслуговува народ Сінгапура на той час?
А Бубочка - це максимум українського народу у 2019? Чи мінімум?
Де крітерій визначення меж - наскільки гарного керівника заслуговує той чи інший народ на тому чи іншому проміжку часу?

По-третє. Я за соціальні інститути. Я розумію роль особистості у історії, але вважаю, що якщо народ не будує систему взаємовідносин, які сприяють розвитку цього народу (збільшує їх чисельність, допомогає зберегати та розвивати свою державність, що дозволяє будувати підгрунтя для розвитку людського капіталу), то яка не була б чудова особистіть, усі її дії буде зведено нанівець.
21.06.2021 в 18:27

Ты заходи, если что...
Gark
Так, мене завжди більш цікавили загальні закони природи. В тому числі - у соціології. Щоб не потонути в подробицях. Чи існує взагалі така закономірність? Чи те було просто красиве висловлювання, не більше? Мені здається, що таки - закон.

А в історії, як нас вчили в інституті, завжди діють одночасно дві тенденції - логічне (тобто закономірне) та історічне (тобто випадкове). Тому, звичайно, в кожному випадку, в кожній країні є відмінності та особливості.

Стосовно конкретно України. Як на мене, історія із Зеленським - це як раз і чудовий приклад працездатності цього закону, і демонстрація механізму, як він діє. Коли народ у своєї переважної більшості недостатньо освічений, свідомий, відповідальний, він обирає таке керівництво, яке не забезпечить йому гідне життя. Навіть при наявності в суспільстві 15-20% тих самих освічених, свідомих та відповідальних.

А як саме наявність "дорослих" грамадян у державі впливає на керивництво, це теж подробиці. Так, звичайно, одного голосуання на виборах недостатньо. Згоден - це й соціальні інститути, й розбудова взаємовідносин.

До речі, після останніх виборів (і президентських, і парламентських) в мене великі претензії не тільки до "зеленого" електорату. Те, що у популістів на виборах майже не було альтернативи - суттєва прогалина як раз активної частини країни. П'ять років президентства Порошенка були достатнім тайм-аутом, за який активісти повинні були активно створювати нові політичні партії, громади, ті самі соціальні інститути та взаємовідносини, так. А вони якось розслабилися. Якщо можна так казати про активну діяльність з допомоги армії під час війни, звичайно. Але стосовно політики вони діяли певною мірою як і після Майдану 2004-го року. Типу, ми на майдан вийшли, революцію зробили, а решта - то справа політиків. Тобто, навіть активна частина суспільства в нас ще досить інфантильна та "не доросла". "Політика - це брудно! Всі, хто туди йдуть, скурвляться!" А поодиноких найємів і лещенків - закидати ганчірками. Аж тут виявляється, що таки потрібно цією брудною справою займатися, причому - всім.